Santo Profeta Naum

 

Santo Profeta  Naum 

a cura di Yaryna Moroz Sarno

Miniatura del Menologio di Basilio II

   Il santo profeta Naum fu settimo dei dodici profeti minori, a cui è stato attribuito l'omonimo libro profetico che è stato scritto nell'ebraico, è il 41° del Vecchio Testamento, seguendo il Libro di Michea, precede il Libro di Abacuc. La sua redazione è stata compiuta durante il Regno di Giuda (663 - 612 a. C.). Il nome "Naum" (in ebr. נָחוּם [Nājjūm]; in gr. Ναούμ; in lat. Nahum) che è stato dato nei tempi difficili per gli ebrei significa nella traduzione dall'ebraico "consolatore". 

Il mosaico della cattedrale a Monreale

   Si ritiene che il profeta nacque a Cafarnao ("la città di Naum"), la città che è stata menzionata anche nel Nuovo Testamento. Secondo San Girolamo (Prol. in Nahum), fu nativo nel piccolo villaggio Elqōsh della Galilea, secondo Epifanio (De vitis prophet., 17) nacque presso Beit Gibrīn in Giudea. Secondo l'opinione di Eusebio e Girolamo, il profeta Naum viveva in Galilea. Naum visse nella seconda metà del VII secolo a. C. e fu contemporaneo dei profeti Sofonia, Abacuc e Geremia. Il suo ministero profetico accade nella seconda metà del regno del re ebraico Ezechia (745-714 a. C.) dopo la distruzione del regno di Israele. 

 Il Profeta Naum morì e fu sepolto, secondo la leggenda, nel suo villaggio natale all'età di 45 anni. La sua tomba si trovava, secondo alcune testimonianze, ad Ain-Shifta, secondo altre - ad Alkusha, dove si celebra ogni anno la sua memoria dagli ebrei durante 14 giorni. 

  Il suo canto profetico diviso in tre capitoli è dedicato alla rovina dell'avversaria d’Israele, l’Assiria, rivolto contro Ninive, la città situata sul fiume Tigri, che fu allora capitale assira. Il profeta Naum predicò la distruzione di Ninive  per la sua iniquità, per le bestemmie di Sennacherib e soprattutto per la distruzione del regno di Israele. Nelle parole di Naum si ripete la profezia di Giona che si recò a Ninive negli anni 824 - 783 ca e profetò la sua distruzione (Gn 2, 2). 

   Fin dall'antichità il profeta Naum era venerato in Rus'-Ucraina. Il giorno del profeta Naum del 1 (14) dicembre era considerato propizio per l'inizio degli studi. Da questo giorno nei tempi antichi nei villaggi e nelle piccole città si aprivano le scuole diaconali dove i bambini iniziavano ad imparare a leggere e scrivere. Secondo la credenza popolare, Naum era il santo patrono della scienza e per questo ragione aveva un altro nome tra la gente: "il letterato". In questo giorno pregavano San Naum per la saggezza, la capacità per lo studio, il santo si considerava un patrono e aiutante delle persone del lavoro mentale. Di solito in questo giorno si svolgeva la celebrazione nelle chiese, chiedevano al sacerdote di benedire il bambino che era stato mandato a studiare. Dopo la prima lezione in casa dell'insegnante organizzavano una festa, gli facevano i regali. A sera, i genitori invitarano i padrini, che venivano con il abbecedario e i bambini iniziarano a memorizzare le lettere. 

 

Il profeta Naum, particolare dell'iconostasi nella chiesa di Sant'Andrea a Kyiv, XVIII secolo 

Julian BUTSMAYUK artista della pittura monumentale ucraina, di Yaryna Moroz Sarno

Julian BUTSMANIUK 
(3. VII. 1885 - 30. XII. 1967)

Artista della Pittura Monumentale Ucraina

di Yaryna Moroz Sarno

 

  Julian Butsmaniuk (Юліан Буцманюк, 3 luglio 1885, Smorzhiv, regione di Leopoli, Ucraina - 30 dicembre 1967, Edmonton, Canada), l'artista della pittura monumentale ucraina e canadese, alunno di Modest Sosenko. 

    Julian Butsmaniuk nacque il 3 luglio del 1885 nel villaggio di Smorzhiv, distretto di Radekhiv (regione di Leopoli) nella famiglia di un insegnante. Fin da giovane, si interessava del disegno e dell'arte, frequentava una scuola dell'arte. Diventando presto orfano, ha dovuto prendersi cura della propria sopravvivenza,  motivo per cui iniziò a lavorare presto. Avendo un talento eccezionale, anche senza un'adeguata istruzione artistica, ottenne un lavoro come artista - aiutante per dipingere la navata laterale della cattedrale latina.

   Studiò negli anni 1894-96 nella scuola nel villaggio Gayi-Smolenskyj (ora distretto di Brodivsky, regione di Lviv) e nel suo villaggio natale. Ricevesse la sua istruzione a Leopoli. Qui è entrato nello Scuola industriale Statale. Insieme a Tadeusz Rybkowski e Julian Makarevych nel 1904 dipinse degli affreschi nella sala di lettura della Biblioteca scientifica dell'Università nazionale Ivan Franko di Leopoli (via Drahomanova 5).

Gli affreschi nella sala di lettura della Biblioteca dell'Università Nazionale di Leopoli

   Nel 1906 dipinse autonomamente la sala dell'altare della chiesa del villaggio di Konyukhah (ora distretto di Kozivsky, regione di Ternopil), dove incontrò M. Sosenko: il parroco della chiesa nel villaggio di Koniyushy (regione di Ternopil), Ksenofonte Sosenko, invitò l'artista a dipingere la sua chiesa  e  rimase stupito dai suoi dipinti e parlò del giovane talento al suo fratello Modest Sosenko. Così lo conobbe e egli divenne il suo maestro. Quindi Julian aiutò il maestro a dipingere le chiese a Rykiv e a Leopoli. Insieme gli artisti successivamente dipinsero diverse altre opere. 

  

   Tutti i lavori nelle chiese della Galizia a quel tempo furono condotti sotto il patrocinio del metropolita Andrea Sheptytsky. Le opere di Butsmaniuk furono apprezzate dal Metropolita che lo incontrò e si prese cura del giovane artista. Il metropolita Andrea Sheptycky ebbe un ruolo molto importante nel destino dell'artista: gli assegnò una borsa per studiare a Cracovia, come nel caso di molti ragazzi ucraini, dando loro solo una condizione: tornare a casa e usare il loro talento e le loro conoscenze per il bene della loro terra natale. Julian si sentì "come in paradiso" come scrisse al metropolita, ringraziandolo per l'opportunità di studiare. 

    Con il sostegno morale e materiale del metropolita Andrea, Julian studiò presso una delle più prestigiose istituzioni d'arte dell'Europa centrale: l'Accademia delle arti di Cracovia, nella bottega di T. Aksentovych e L. Vychulkovsky. Frequentò inoltre le lezioni di Y. Megoffera, Y. Malchevskyj e S. Dembytskyj. Preferiva la pittura monumentale. Studiava la tecnica della pittura su vetro colorato. Nel 1908 Julian Bucmaniuk partì nel 1908 per Cracovia e si iscrisse all'Accademia delle arti di Cracovia e si laureò con successo all'Accademia. Nel 1911 ricevette una borsa di studio di un anno dal metropolita A. Sheptytskyj. 

L'illustrazione di J. Butsmaniuk al libro delle Vite dei santi, 1912 

   Con l'assistenza finanziaria del metropolita Andrea nel 1912 viaggiò a Monaco e si recò l'Italia - Roma, Firenze e Milano, dove conobbe i monumenti architettonici di Roma, Milano e Venezia, ma trascorse la maggior parte del suo tempo a Firenze. Tornato a Cracovia, continuò gli studi. Durante il suo soggiorno a Cracovia, Butsmaniuk, all'epoca studente, intrattenne un'intensa corrispondenza con il Metropolita Andrej, al quale era infinitamente grato per l'opportunità di conseguire una formazione artistica superiore e di immergersi in un mondo di nuove possibilità: "Eccellenza, non ci sono parole sufficienti nel linguaggio umano per esprimere adeguatamente la mia gratitudine per il bene che Eccellenza ha fatto per me. Non riesco a esprimere ciò che la mia anima e il mio cuore provano. Dirò solo che Eccellenza mi ha salvato la vita, mi ha salvato dalla lenta morte che mi attendeva. Perciò, ora la mia vita appartiene a Vostra Eccellenza. E se dovessi dare la mia vita per Vostra Eccellenza, con quanta gioia lo farei» 

    Durante gli anni degli studi, riuscì a realizzare autonomamente un'importante idea creativa: gli affreschi della Cappella dell'Intercessione nella Chiesa della Natività di Cristo dei Padri Basiliani a Zhovkva. Butsmaniuk partecipò anche al restauro della cattedrale di Santa Maria a Cracovia, eseguendo restauro degli affreschi e vetrate, lavorò nell'azienda di vetrate di G. Zhelensky. 

    Nel 1914, si laureò con successo all'Accademia e ottenne una borsa di studio dal governo austriaco per studiare in Italia: fu l'unico tra gli ucraini a ricevere una borsa di studio per andare all'estero per approfondire le sue conoscenze. Ma scoppiò la Prima Guerra Mondiale, e così, invece del pennello, l'artista dovette imbracciare un'altra arma. L'artista sognava l'Italia, ma iniziò la prima guerra mondiale e passò dall'artista a guerriero. Tuttavia, nemmeno la guerra impedì la realizzazione creativa del talentuoso artista. 

    Dall'inizio della prima guerra mondiale nel 1914, si iscrisse alla legione ucraina Sich, divenne uno dei collaboratori più attivi dell'ufficio stampa, un fotoreporter. Nel 1915, Julian Butsmaniuk divenne l'ideatore e organizzatore del "Quartiere della stampa", il cui compito principale era la propaganda e la preservazione delle tradizioni ucraini. In questa posizione, l'artista massimizza la sua professione sviluppando materiale artistico e propagandistico, illustrando pubblicazioni militari, fotografando eventi militari e realizzando ritratti dei suoi commilitoni.

    Successivamente combatté nell'esercito galiziano ucraino, si unì al 35° reggimento di Leopoli, fu il principale disegnatore dei simboli e delle insegne della Legione. In seguito, combatté nell'esercito galiziano ucraino fino al 1919, fu ferito più volte, ebbe gradi militari del centurione  centurione nell'esercito della Sich Ucraina a quello di atamano nell'esercito della Repubblica delle Nazioni Unite.

       

Stemma dei fucilieri della Sich. Edizione della Legione Ucraina, 1916.

  

   

Segreteria di Stato per gli affari militari della ZUNR, febbraio 1919. Seduti da sinistra a destra: Volodymyr Bemko, Orest Pidlyashetsky, Petro Bubela, Dmytro Vitovsky, Rostyslav-Edmund Bilas, Nikifor Hirnyak, Roman Shypailo. In piedi da sinistra a destra: Nestor Hamorak, Yulian Butsmaniuk, Teodor Syvak, Hryts Gerasymovych, Ostap Borodievich, Semen Magalyas, Volodymyr Tymtsyurak, Vasyl Panchak, Ivan Bobersky

    Partecipò ai preparativi per la celebrazione del centenario della nascita di T. Shevchenko. Insieme ai professori Tadeusz Rybkowski e Julian Makarewicz, dipinse la sala di lettura principale della Biblioteca dell'Università Nazionale di Ivan Franko, fece gli affreschi nella chiesa di Slavsk insieme a M. Sosenko.

  Nel 1920, Julian Butsmanyuk, insieme ad altri soldati, finì nei campi di internamento in Cecoslovacchia, dove rimase fino al 1923. Negli anni '20 a Praga esistessero le condizioni più favorevoli per la vita e il lavoro dell'intellighenzia ucraina. Julian Butsmaniuk aveva l'amicizia con gli artisti di spicco dell'epoca: Osyp Kurylas, Ivan Ivanets, O. Sorokhtej, Lev Getz, Y. Nazarak, I. Kachmar che creavano loro arte seguendo le tendenze dell'arte europea a loro contemporanea. Dopo la liquidazione dei campi, negli anni 1923-1927 continuò gli studi all’Accademia delle Arti di Praga. Nel 1927 tornò a Leopoli e sposò Iryna Chaykivska. Dal 1927 insegnò il disegno presso la società “Scuola nazionale” di Leopoli. 

     Nel 1932 riprese a dipingere con gli affreschi la chiesa dei Padri Basiliani del Sacro Cuore di Gesù a Zholkva (ora monastero della Natività di Cristo e Chiesa del Cuore di Cristo) che iniziò da studente negli anni 1911-12. Negli anni 1931–1939 dipinse affreschi nello stile del modernismo ucraino. Includendo i personaggi storici e i motivi della storia ucraina nelle scene religiose l'artista  sviluppò il tema dell'unione nazionale è rappresentato nei motivi come per esempio "L'unione di Brest", nelle figure storiche come Josyp Rutskyj, Perto Sagaidacnyj, Ipatiy Potiy, Costantyn Ostrozhkyj insieme a Josafat Kuncevych. L'autore unì anche gli elementi ucrainizzati della secessione, del romanticismo con la tradizione popolare ucraina. Aveva insegnato disegno a Leopoli per diversi anni, così come in seguito a Cracovia, Vienna e Monaco. Non riuscì a terminare l'opera: dopo l'invasione delle truppe sovietiche nel settembre del 1939, Butsmaniuk fu costretto ad emigrare.

  Dopo 1939 emigrò con la sua famiglia a Cracovia, dove lavorò come direttore della casa editrice ucraina nel periodo dal 1941 al 1944. Poi si trasferì a Vienna e Monaco. 

    Nel 1950, sull'invito del vescovo Nil Savaryn, si trasferì per dipingere la cattedrale ucraina di San Giosafat a Edmonton, in Canada, e vi rimase a vivere per sempre. Quasi tutta la sua eredità artistica, conservata nei musei di Leopoli, fu distrutta nel 1952 (ad eccezione del dipinto "Prima della tempesta" e di due icone).

     

   Durante circa vent'anni della vita ad Edmonton Butsmaniuk creò più di duecento ritratti, molte icone, paesaggi, nature morte, le composizioni simboliche, in seguito fondò una scuola d'arte-studio di pittura a Edmonton, dove esponeva le opere dei suoi studenti in sei mostre, insieme alle proprie opere. In Canada divenne il membro dell'Unione ucraina degli artisti e dell'Associazione degli artisti ucraini d'America. L'artista aveva varie committenze per gli spettacoli, concerti e cerimonie, che si sono svolti presso la città Edmonton. L'artista partecipò attivamente alla vita sociale e pubblica della diaspora ucraina. Morì  nel 1967 all'età di  83 anni.

Gli affreschi nell'abside della chiesa del Sacro Cuore di Gesù a Zhovkva

Gli affreschi dell'abside della cappella della chiesa del Sacro Cuore di Gesù a Zhovkva

  Le vetrate di J. Butsmaniuk nella chiesa del Sacro Cuore di Gesù a Zhovkva 

San Volodymyr il Grande negli affreschi nella chiesa basiliana di Cristo Amante dell'Uomo, l'inizio del XX secolo, Zhovkva.

Sant'Olga 

Gli affreschi nella chiesa basiliana di Sacro Cuore di Gesù di Zhovkva  

San Giosafat 

San Basilio 

  Il ritratto di metropolita Andrea negli affreschi nella chiesa di Slavske

L'autoritratto, 1952

L'arcivescovo Basilio Ladyka 

Gli affreschi di Butsmaniuk nella chiesa di San Giosafat ad Edmonton 

Gli affreschi della chiesa ucraina di San Giosafat ad Edmonton

https://zaxid.net/news/

каво, що серед авторів розписів головного читального залу, окрім відомих імен польських митців початку ХХст., як наприклад Юліуша Макаревича, є й український художник – на той час ще маловідомий, а згодом – січовий стрілець та видатний монументаліст Юліан Буцманюк.

Дивись.info - https://dyvys.info/2016/07/19/unikalni-starodruky-monety-i-gravyury/

гадаємо, 15 травня у церкві Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ у Славському під час ремонту знищили усі автентичні розписи Модеста Сосенка та Юліана Буцманюка, датовані початком XX ст. та виконані у стилі української сецесії. Місцева громада та парох церкви о. Андрій Петришин не зупинили проведення ремонтних робіт попри численні заклики мистецтвознавців та фахівців з охорони історичної спадщини. Також напередодні знищення розписів представникам церковної громади вручили припис ЛОДА про необхідність припинення робіт у пам'ятці архітектури, однак його проігнорували. Також з підлоги та стін церкви демонтували автентичну плитку, випущену на початку ХХ ст. на фабриці Івана Левинського.
https://zaxid.net/news/

В оздобі залу використано символи чотирьох факультетів, з якими починав свою історію університет у XVIII ст. Це теологічний, юридичний, медичний і філософський факультети. Фресковий ансамбль доповнюють зображення крилатих книг: сувої і тетради (зшитки) з грецько- та латинськомовними текстами відомих античних та середньовічних мислителів – творців університетської традиції в Європі. Цікаво, що серед авторів розписів головного читального залу, окрім відомих імен польських митців початку ХХст., як наприклад Юліуша Макаревича, є й український художник – на той час ще маловідомий, а згодом – січовий стрілець та видатний монументаліст Юліан Буцманюк.

Дивись.info - https://dyvys.info/2016/07/19/unikalni-starodruky-monety-i-gravyury/

L'icona del Sacro Cuore di Gesù era originariamente destinata alla sede provinciale dei Padri Basiliani, al 612 di Flora Ave., e furono trasferite al 737 di Bannerman Ave nel 1966.

*** 

Буцманюк І. Храм, стінопис, техніка і вдача мистця [Текст] / Ірина Буцманюк // Юліян Буцманюк. Монографічна студія / під заг. ред. М. Хом’яка ; Канадське Наукове товариство ім. Шевченка. — Едмонтон, 1982. — Т. 20. — С. 39–45. 

Буцманюк Ю. Відгук напасти на оо. Василіян і маляря їхньої церкви // Діло. — 1938. — 29 січня (№ 20). — С. 7. 

Буцманюк Ю. Мій життєпис // Юліян Буцманюк. Монографічна студія / під заг. ред. М. Хом’яка ; Канадське Наукове товариство ім. Шевченка. — Едмонтон, 1982. — Т. 20. — С. 14–22.

Буцманюк Ю. Спогади та листи. – Торонто: Українське видавництво, 1970. – 150 с.

ЦДІА у Львові. Ф. 358. Оп. 2. Спр. 51. Арк. 8–9. Лист Ю. Буцманюка до митрополита Андрея Шептицького від 20 лютого 1913 р. (Шептицький Андрей. Листи кореспондентів з прізвищами на літери «Бу». Рукопис, оригінал).

ЦДІА у Львові. Ф. 358. Оп. 2. Спр. 51. Арк. 10–11. Лист Ю. Буцманюка до митрополита Андрея Шептицького від 14 березня 1913 р. (Шептицький Андрей. Листи кореспондентів з прізвищами на літери «Бу». Рукопис, оригінал).

ЦДІА у Львові. Ф. 358. Оп. 2. Спр. 51. Арк. 16–17. Лист Ю. Буцманюка до митрополита Андрея Шептицького від 6 травня 1913 р. (Шептицький Андрей. Листи кореспондентів з прізвищами на літеру «Бу». Рукопис, оригінал).

ЦДІА у Львові. Ф. 408. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 5. Історичні довідки про церкви Перемишлянського, Поморянського, Рожнятівського деканатів (1931–1936 рр.).

ЦДІА у Львові. Ф. 358. Оп. 2. Спр. 111. Арк. 114–120. 

Лист Ю. Буцманюка до митрополита Андрея Шептицького від 29 жовтня 1913 р. (Шептицький Андрей. Листи кореспондентів з прізвищем на літери «Бу». Оригінал, рукопис).

Білик Е. Розпис жовківської церкви Пресвятого Серця Христового оо. Василіян — зразковий твір Юліана Буцманюка // Сакральне мистецтво Бойківщини. Четверті наукові читання, присвячені 100-річчю Михайла Драгана: Зб. ст. Дрогобич, 1999, с. 70—86; 

Білик Е. Тема українського стрілецтва у творчості Юліана Буцманюка // Європейське мистецтво XV—XX століть (перше читання). Дрогобич, 1999, с. 67—71

Буцманюк, Юліан. ВУЕ. URL: https://vue.gov.ua/Буцманюк,_Юліан 

Виставка українського мистецтва, Вейн Стейт університет. Детройт, 1960.

Возняк Т. В. Мистецька спадщина Юліана Буцманюка. – Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2012. – 256 с. 

Волошин Л. Модест Сосенко: перші роки творчості на Батьківщині. Літопис Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. 2010. № 7. С. 211–226.

Гаврилюк О. І. Українська художня школа кінця ХІХ – початку ХХ століття: Навчальний посібник. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. – 300 с.

Гах І. Асоціація незалежних українських мистців і Національний музей у Львові: сторінками історії (Збірні виставки Асоціації) [Текст] / Ірина Гах // Записки товариства імені Шевченка. — Львів, 2001. — Т. 261. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва / ред. тому О. Купчинський. — С. 620–636. 

Гах І. Буцманюка в контексті розвитку сакрального мистецтва Галичини першої половини. Жовква крізь століття: матеріали наук. конф., присвяч. 15-й річниці утворення ДІАЗУ в Жовкві., м. Жовква, 15 січ. 2010 р. С. 424–429. 

Гах І. Дружба митців, зруйнована пристрастю // Фотографії старого Львова, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/druzhba-myttsiv-zrujnovana-prystrastyu/

Гах І. Епоха Митрополита. Українське образотворче мистецтво першої половини ХХ століття. Львів : Манускрипт, 2017. 192 с.

Гах І. Живописна спадщина Юліяна Буцманюка (1885—1967) (з фондів Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького) // Буття в мистецтві. Львів : Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника, 2007. С. 151–156.

Гах І. Західноукраїнський вітраж ХХ: минуле, сучасне, майбутнє. Львів: Манускрипт, 2017. С. 41–47.

Гах І. Співпраця Юліана Буцманюка з вітражною фірмою Г. Желенського. Вітраж каплиці отців Василіян — єдина робота художника в галузі українського вітражництва першої половини ХХ ст. [Текст] / Ірина Гах // Жовква крізь століття / [редкол. : Александрович В. С. та ін.] ; Держ. іст.-архіт. заповідник у м. Жовкві. — Львів : Растр-7, 2014. — Вип. 3. — С. 260–265. 

Гах І. Стрілецька антологія у творчості Юліана Буцманюка [Текст] / Ірина Гах // Жовква крізь століття / [редкол. : Александрович В. С. та ін.] ; Держ. іст.-архіт. заповідник у м. Жовкві. — Львів : Растр-7, 2012. — Вип. 2. — С. 311–320. 

Гах І. Творчість Ю. Буцманюка в контексті розвитку сакрального мистецтва Галичини першої половини ХХ ст. [Текст] / Ірина Гах // Жовква крізь століття : матеріали наукової конференції, присвяченої 15-й річниці утворення ДІАЗу в Жовкві 22–24 квітня 2010 року. — Жовква, 2010. — Вип. 1. — С. 424–429.

Гах І. Українські вітражі Холодного-старшого // Zbruč, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/60087

Голота Я. З життя і буття в таборі Ліберці // Український скиталець. — 1920. — Ч. 2 (Грудень). — С. 22–27. 

Гординський С. Малярство Юліяна Буцманюка на тлі його доби [Текст] / С. Гординський // Юліян Буцманюк. Монографічна студія / під заг. ред. М. Хом’яка ; Канадське Наукове товариство ім. Шевченка. — Едмонтон, 1982. — Т. 20. — С. 9–13.

Горняткевич Д. До історії найновішого іконопису угнівської церкви // Угнів та Угнівщина: Історично-мемуарний збірник. Н.­Й.; Париж; Сідней; Торонто, 1960, с. 18—34; 

Гуцуляк О. М. Українські січові стрільці: Історія формування та бойовий шлях. – Тернопіль: Джура, 2010. – 350 с.

Заславський В. Духовне і національне у жовківській спадщині Юліана Буцманюка // Risu, 2009 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/31994/

Захарчишин М. П. Юліан Буцманюк: Митець, воїн, публіцист. // Народознавчі зошити. – 2010. – № 3. – С. 44-51. 

І. К. Осередок НТШ у Західній Канаді // Гомін України (Торонто), 1961, ч. 28 (634) (8 лип.), с. 4; 

Іваницький А. Д. Мистецтво в умовах тоталітарного режиму: Знищення та збереження. – Київ: Наукова думка, 2013. – 320 с.

Каськун С.В. Юліан Буцманюк: воїн, митець. Web: http://zhovkva­zamok.do.am/publ/1­1­0­35

Каталог втрачених експонатів Національного музею у Львові / Авт.-упоряд. В. Арофікін, Д. Посацька. К.; Львів, 1996, 102 с.; іл.; 

Качкан В. А. Юліан Буцманюк: Життя і творчість. – Львів: Світ, 2004. – 192 с. 

Кейван І. Українські церкви Альберти в малярських творах Парасі Іванець // Іванець П. Українські церкви Альберти. Пряшів, 1991, с. 13—17; 

його ж. Українські мистці поза батьківщиною. Едмонтон; Монреаль, 1996, 228 с.

Книга мистців і діячів української культури. Торонто, 1954;

Кравченко О. В. Українське мистецтво в еміграції: 20-30-ті роки ХХ століття. – Київ: Основи, 2008. – 280 с. 

Ковальчук О. Ю. Український мистецький світ Кракова кінця ХІХ – початку ХХ століття. – Київ: Мистецтво, 2016. – 180 с. 

Купчинська Л. Буцманюк Юліян // Наукове товариство імені Шевченка: енциклопедія. 2015. URL: https://encyclopedia.com.ua/entry-472

Л. Г. Ювілейна Виставка УСС в Ню Йорку // Там само, 1965, ч. 95 (21 трав.), с. 3

Лазарович М. В. Легіон Українських січових стрільців: Формування, організація, бойовий шлях. – Львів: Апріорі, 2009. – 480 с. 

Лозинський М. Юліян Буцманюк — великий майстер релігійного живопису // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2012. Вип. 47. С. 17–21.

Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. Ф. 11. (Барвінські). Спр. 5373. 5 с. (Буцманюк Юлько, художник (Юлько Бурлака — літ. псевд.). «З недоспіваних пісень» (три ліричні вірші). 1907–1908. Конюхи. Автограф. Додано лист автора до редакції «Руслана» 24.03.1908. с. Конюхи). 

Ляшкевич П. Фрагменти з історії української богеми: передмова // Карманський П. Українська богема. — Львів : Олір, 1996. — С. 5–19.

Марунчак М. Г. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпеґ, 1986, с. 94

Масляник О. Едмонтон, Канада. 80-літній ювілей Юліяна Буцманюка // Там само, ч. 161 (1 верес.), с. 3

Materiały do dziejów akademii sztuk pięknych w Krakowie 1895 - 1939/ Oprac. oprac. Józef E. Dutkiewicz, Jadwiga Jeleniewska-Ślesińska, Władysław Ślesiński.Wrocław-Warszawa, 1969, 492 s., il.

Мистця Юліяна Буцманюка... // Нотатки з мистецтва. Мистецька хроніка. Філядельфія, 1966, ч. 4, с. 67; Хроніка НТШ. Торонто; Н.-Й.; Сидней; Париж, 1966, ч. 80, с. 79; Львів; Н.-Й.; Торонто; Париж; Сідней, 1996, ч. 81, с. 94, 101;

Музейна справа в Україні: історія та сучасність. – Київ: АртЕк, 2005. – 380 с. 

Мистецька виставка УСОМ // Гомін України (Торонто), 1959, ч. 23 (524) (30 трав.), с. 6;

Мистецька виставка УСОМ у Торонто // Свобода (Джерзі Ситі; Н.­Й.), 1962, ч. 2 (4 січ.), с. 4; 

Наріжний С. Українська еміґрація: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. — Прага, 1942. — Ч. 1. — 609 с. 

Науменко К. Буцманюк Юліан // Енциклопедія сучасної України, 2004 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=38366

Науменко К.Є. Буцманюк Юліан. В кн.: Енциклопедія сучасної України, т. 3. К., 2004

Наш. Баш. З’їзд ЛВУ Західної Канади // Там само, ч. 43 (649) (21 жовт.), с. 2, 6;

Небувале сьвято. Перший ювілей Пресв. Серця Христового на Руси // Християнський календар «Місионаря» на рік звичайний 1911. — Жовква, 1910. — С.81–85. 

Островерха М. В розмальованій церкві [Текст] / М. Островерха // Обрії. — 1936. — № 2. — С. 3. 

Пеленська О. Український портрет на тлі Праги: Українське миcтецьке середовище в міжвоєнній ЧехоСловаччині [Текст] / Оксана Пеленська. — Нью-Йорк ; Прага : Народна книговня, 2005. — 224 с. 

Попович Я. Юліан Буцманюк. Традиції та новаторство в оздоблені василіанської церкви Христа Чоловіколюбця у м. Жовква // Жовква крізь століття / [редкол. : Александрович В. С. та ін.] ; Держ. іст.-архіт. заповідник у м. Жовкві. — Львів : Растр-7, 2014. — Вип. 3. — С. 266–274. 

Савчук М. Стрілецька листівка як джерело з історії українського мистецтва ХХ століття // Українські січові стрільці — лицарі рідного краю : альбом / заг. ред. В. Ковтун, І. Монолатій. — Коломия : Вік, 2007. — С. 161–200. 

Савчук І. М. Українські митці в Північній Америці. – Київ: Мистецтво, 2009. – 200 с. 

«Руйнування святині»: варварство у Славському, або як нищать українську культурну спадщину. // Газета «День». – 2019. – 21 червня. – С. 14. 

Садова-Мандюк О. Життєпис Юліана Буцманюка та етапи його творчого шляху // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. 2019. Вип. 3. С. 45–58.

Сакральне мистецтво Жовківщини: Альбом-каталог. – Львів: Літопис, 2015. – 300 с. (С. 21).

Садова-Мандюк О. Я. Монументальний церковний живопис Юліана Буцманюка першої половини XX століття : автореф. дис. … д-ра філософії в галузі мистецтвознавства : 17.00.05. Київ, 2020. 22 с. 

Семчишин-Гузнер О. Церква Успіння Богородиці у смт Славське Сколівського р-ну Львівської обл. Історія побудови та оздоблення // Народознавчі зошити. 2009. № 3—4 (87—88). C. 469—479.

Скорботна мати. Іконографія Богородиці у меморіалах жертвам Голодомору | Патріярхат. Патріярхат. URL: https://www.patriyarkhat.org.ua/statti-zhurnalu/skorbotna-maty-ikonohrafiia-bohorodytsi-u-memorialakh-zhertvamholodomoru/ 

Сорохан М. А. Модест Сосенко та його школа. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2007. – 176 с. 

Стахів М. М. Українська Галицька Армія: Боротьба за державність. – Львів: Каменяр, 2007. – 400 с. 

Стельмах В. М. Товариство «Рідна школа» та його роль у розвитку української освіти. – Львів: Світ, 2011. – 220 с. (С. 78).

Турчин О. Унікальні стародруки, монети і гравюри: скарби у сховищах Наукової бібліотеки Львівського університету // Дивись, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://dyvys.info/2016/07/19/unikalni-starodruky-monety-i-gravyury/

Українська діаспора в Канаді: Історія та культурна спадщина. – Едмонтон: Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 2002. – 450 с. 

Український скиталець : орган військової еміграції земель З.У.Н.Р. — 1921. — Ч. 3 (Січень). — 33 с. 30.Український скиталець : орган військової еміграції земель З.У.Н.Р. — 1921. — Ч. 5 (Березень). — 37 с. 

Українські січові стрільці, 1914–1920 : [фотоальбом] / [матеріал зібрали І. Іванець, В. Софронів-Левицький ; ред. : Б. Гнатевич, Л. Лепкий, І. Німчук]. — Львів, 1936. — 174 с.

Українські січові стрільці у боях та міжчасі. Мистецька спадщина / Упоряд.: І. Завалій, О. Кіс-Федорук, Т. Лозинський та ін. Львів; Київ : Поліграфічна фірма «Оранта», 2007. 

192 с.

Шептицький А. «Мистецтво і церква»: Збірник праць. – Львів: Апріорі, 2017. – 320 с. 

Шеремета Б., Образ Ісуса Христа у Страсному циклі Юліана Буцманюка: церква Різдва Христового в Жовкві (1911–1939 рр.)

Ювілейна виставка творів Ю. Буцманюка та його учнів // Література і мистецтво: Місячний додаток „Гомону України“. Торонто, 1960, ч. 12 (91) (10 груд.), с. 4;

Юліян Буцманюк // Нотатки з мистецтва. З жалобної хроніки. Філядельфія, 1968, ч. 7, с. 67;

Юліян Буцманюк / За заг. ред. М. Хом’яка. Едмонтон : Канадське Наукове товариство ім. Шевченка, 1982. 120 с.

Юліян Буцманюк. Стінопис Жовківської церкви Христа-Чоловіколюбця / Автори-упоряд. І. Гах, О. Сидор. Львів : Місіонер, 2006. 164 с.

Юліян Буцманюк, Мій життєпис / За заг. ред. М. Хом’яка. Едмонтон : Канадське Наукове товариство ім. Шевченка, 1982. С. 14–22.

Юліян Буцманюк // Нотатки з мистецтва. З жалобної хроніки. Філядельфія, 1968, ч. 7, с. 67;

Юліян Буцманюк: Монографічна студія / Передм. Б. Стебельського; вст. ст. С. Гординського; заг. ред. М. Хом’яка. Едмонтон, 1982, 112 с.

Юліан Буцманюк. Едмонтон, 1979

Ангел без крил чи людина, яка навчилась літати. 8 цікавих фактів про художника-монументаліста Юліана Буцманюка • Фотографії старого Львова

Юліан Буцманюк. Малював, воював, фотографував | Патріярхат

Юліан Буцманюк: воїн, митець | Сад Українського Модерну

Юліан Буцманюк | Сад Українського Модерну

Юліан Буцманюк: від Львівщини до Канади – шлях митця-монументаліста | Король Данило

Львівська ратуша в храмі та Ісус у вишиванці, або унікальний світ Юліана Буцманюка | lviv.travel

Юліан Буцманюк: Щоб нащадки не стояли перед пустими сторінками української минувшини - News&Blog

https://stjosaphat.ab.ca/news-events/gallery/

http://www.kray.org.ua/4241/foto-video/foto/ukrayinska-istoriya-v-hramovomu-stinopisi-zhovkivski-rozpisi-yuliana-butsmanyuka/

https://www.liveinternet.ru/users/3944113/post436426487

https://zbruc.eu/node/89589 https://zbruc.eu/node/89400

http://en.uartlib.org/yulian-butsmanyuk-murals-church-basilian-fathers-zhovkva/

https://news.lviv-company.in.ua/u-cerkvi-v-slavskomu-znishhili-cinni-rozpisi-vidomix-mitciv.html

https://photo-lviv.in.ua/anhel-bez-kryl-chy-lyudyna-yaka-navchylas-litaty-8-tsikavyh-faktiv-pro-hudozhnyka-monumentalista-yuliana-butsmanyuka/

https://risu.org.ua/article_print.php?id=35350&name=icons_articles&_lang=ua&

https://www.liveinternet.ru/users/3944113/post436426487

https://zhovkva-zamok.do.am/publ/1-1-0-35

https://parafia.org.ua/SUM/artist/%D1%8E%D0%BB%D1%96%D0%B0%D0%BD-%D0%B1%D1%83%D1%86%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D0%BA-2/

 https://parafia.org.ua/SUM/biblio/%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%86%D1%96/%D1%8E%D0%BB%D1%96%D0%B0%D0%BD-%D0%B1%D1%83%D1%86%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D0%BA-%D0%B2%D0%BE%D1%97%D0%BD-%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C/

 https://zhovkva-zamok.do.am/publ/1-1-0-35

http://artukraine.com.ua/a/gid-po-proektu-velike-i-velichne-okonchanie/#.XcyZw9XSLIUtp://en.uartlib.org/yulian-butsmanyuk-murals-church-basilian-fathers-zhovkva/

Ripubblicato, la prima pubblicazione del 3. VII. 2020